Над селом розімлілим у сутінках зимної ночі,
До маленьких дітей поспішає святий Миколай.
Не чекає, лиш тільки сумує, зневірений хлопчик.
Бо не зможе ніхто повернути його диво край.
Воскресив би батьків, та не має можливості в нього.
І всесильний святий заридає із другом зірок.
Став із ним на коліна, лицем повернувся до Бога,
Так хотів би назвати хлопчину малого - синок.
Просиділи всю ніч, кожен ніс поміж хмари молитву,
Постарів Миколай, не на день , а на сотні років.
І кому дарувати солодощів радість ситу,
Коли хтось імена поскладав із букв-черепків
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385919
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Любов Чернуха