Схилила голову калина ,
Сховала очі від людей,
Від сорому уся горіла,
Як він знімав з плечей трофей.
Немов гусак шипів на троні ,
Підтягши шию в висоту,
Помахував крильми бездільно,
Топтав калину молоду.
Йому байдужі грона крові,
Одяг вишиванку нову ,
Зробив картинку із калини,
Все більш душив її, живу.
Садив берізки де попало,
Щоби калину заглушить,
І хизувався, що у поле,
Орел двоглавий прилетить.
Забув гусак , орел не пара,
Для того хто покидьки їсть,
Поки збиратимеш помиї,
Орел господар! А ти гість.
----------------------------------------
Підуть дощі і змиють сором
І знов калина зацвіте.
Гусак забудеться народом,
Знов зійде сонце золоте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385870
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: горлиця