Коли місяць безтурботно,
Заведе з зірками розмову,
Тобі стане так самотньо,
І ти впустиш мене знову.
Швидко позбираєш,
Сплячі речі по кріслах,
І непомітно так сховаєш,
У секретну шафку своїх благ.
Що про тебе я не знаю,
Розкажеш на сім томів,
За чашкою терпкого чаю,
З китайських дивних пелюстків.
Замінивши холодний посуд,
Вечір поцілунками зігрів,
Від них я втрачаю розсуд,
Як від китайських дивних пелюстків.
І від дотиків твоїх ,звісно,
Після яких немов кішка,
Приласкаєш мене тісно,
На чужій половині ліжка.
Коли з весною затяглося,
І зима будує скелі,
Ти грайливо поправиш волосся,
І закриєш за мною двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385786
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Dickson