Так буває, що взимку зігріє лише батарея,
Хоча байдуже їй, чи холодні іще твої руки.
Ти - моя фанатично шалена осіння ідея,
Що шукає баланс, розмежовує радість і муки.
Я вже звикла до холоду, стала, мабуть, нечутлива.
І мені все одно, чи за графіком десь кінець світу.
А якби знову в осінь, і так, щоб між нами лиш злива.
Або ще на прощання сказати щось нашому літу.
Дуже легко, коли засніжило нарешті минуле
І коли не питаєш у осені втомлено: "Де я?"
Просто іноді краще лишати позаду втонуле,
Просто інколи зручно, як гріє лише батарея.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385665
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Fairytale