Із сосни смолистої село,
Виросло колись посеред лісу
І йому напевно повезло,
Воно вміло зберегти завісу.
Тут ні разу німців не було,
Болота навколо захищали,
Всі зуміли вижити на зло,
Проте люди тут теж воювали.
Не один, з гранатою в руках,
Не пускав фашиста поза межу,
До села закритий був їм шлях,
Спокій берегли, як ся належить.
І тепер село у глушині,
Тридцять хаток у душі єдиній
І живуть неначе у рідні,
У селі поліськім на Волині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385051
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2012
автор: Віталій Назарук