І знов гірка душа щемить
На ній не граю я баллади.
Ох, я надіюсь, ще хоть мить
І знов я зможу на ній зіграти.
Ні, я не скрипка, не струна
І не зневірилась у долі
У мене не болить душа,
І не пітніють дві долоні.
Я не боюсь, бо я є страх -
Мене боятися повинні.
Я не мішень, а дикий птах,
Що мчить на крилах в верховині.
Я мов змія та не сичу
Й лише звиваюся лозою.
Та не підходь тебе прошу,
Бо в мить покінчу із тобою
І я п'янка, як спілий мед -
П'яніють всі лиш пригубивши.
Не насолоду ти, а смерть
Відчуєш лиш ковток відпивши
04.03.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385027
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2012
автор: ulin44