Це повітря заповнене димом
Від обпалених полум'ям рук.
І все те, що здавалося дивом,
Вже для нас стало схожим на стук.
І цей стук проникає крізь стелю,
Що застелить по краю стола,
Розбиваючи душу об скелю,
Роздягнувши її догола.
Та за криком не чутно ні кроку -
За тобою ніхто не прийшов...
Ти чекаеш на них стільки років,
Що здається б і щастя знайшов.
Лиш залізне чуття самогубства,
Що не вбивством манило тебе...
Хоч всередині ніби й не пусто,
Тільки холодом ззовні несе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384832
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Діана Власт