Мов вістря стрілки…

Бува  чуже  стає  до  болю  рідним,
А  рідне  до  знемоги  набрида;
Оманливе  не  раз  є  вірогідним,
А  щира  правда  -  найстрашніша  лжа.

Не  раз  шукаєш  суті  в  протиріччях.
Загублений  у  сутінках  порад,
Бредеш  ти  манівцями  вздовж  узбіччя,
Мов  вістря  стрілки..,  час  твій  -  циферблат.

...Життя  подібне  клавішам  роялю,
Котрий  стоїть  у  темному  кутку
В  надій  кімнаті  з  вітражами  жалю
В  вікні,  що  дивиться  на  Долю,  мов  ріку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384792
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: Бойчук Роман