Жива у спогадах

Вона  була,  як  сонця  промінь,
Як  світло  місяця  вночі.
Вона  ловила  всіх  на  слові,
І  дарувала  сонця  всім.


Така  відважна,  стільки  сили,
І  стільки  добрих  почуттів.
І  навіть  грози,  сотні  зливи,
Не  змили  радощів  душі.


Вона  була  така  приємна,
Така  бурхлива  і  жива,
І  в  глибині  душі  кремезна,
А  для  людей  немов  дитя.


Вона  була  і  завжди  буде,
Жива  у  спогадах,  серцях.
Її  душа  тепер  в  раю  десь,
А  на  землі  лиш  чути  плач.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384683
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.12.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)