Зібрались якось дві ворони -
Рішили написати вірш.
Нудьгу розвіявши, синхронно
Поетом стати - якнайшвидш.
Байдуже - вміло чи невміло,
Зібрали весь свій “арсенал”.
Прицілились й взялися сміло,
Поки в душі ще є запал.
Та згодом бачать: “чорне-біле”,
“Твоє-моє”- це вже було.
Мізки раптово закипіли...
Куди ж це риму завело?!
Потрібно шанс свій рятувати -
Пішли вони на “конструктив”:
Віддати шану Плагіату,
Щоби отримать позитив!
Геть перегрілись бідолашки -
Щось чули десь про ямб, хорей...
Верлібр-р-р! - хоч вимовити важко,
А написати? Все -“окей”!
Так закрутили зміст невдалий
Серед засилля крапок, ком,
Щоб те творіння прочитали
Лише з тлумачним словником.
Хіба ж дивилися критично
На новоспечений маразм!
Хотілось якось еротично...
Щоб раз! В десятку! І... оргазм!
Ридали знову “сльози-роси”,
До сонця знов летів Ікар...
Хоч словоблуди стали в позу, -
Та результат творінь лиш: “Ка-Р-Р-Р!!!”
Тримаймось істини простої -
Не станьмо в байці цій героєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2012
автор: Тамара Шкіндер