Йдеш назавжди?Хвилин нема,
Хвилини кинуті за грати.
А в тій в'язниці лиш зима,
Терпіння лиш тебе чекати.
Не повертайся,заморю
Я голодом любов до тебе.
Іі з колін не підніму,
Байдужість притулю до себе.
Хай вип'є все,що ти садив,
Хай втопить спомини.Навіщо?
А ти колись мене любив.
Кажеш-вбивати любов грішно?
Чому тиняється тоді
Наче байстрючка попід тином?
Чому тримає у руці
Пораду:клин вибивають клином?
Не розуміє,що німа,
Що не жива вона істота.
Тому в в'язниці,де зима,
І як байстрючка від болота.
І склала руки,і лежить.
Хіба повинна вона жити?
Душі немає,не болить.
Іі не гріх мені і вбити.
Зібрала всі твоі слова
В пакунок,де молитви клала.
О Боже,ну яка краса!
Хіба це я любов вбивала?
Тай в руки вклала,хай іде.
Вже не байстрючка,майно має.
Хоча я знала,що помре.
І добрим словом не згадає.
А в неі зовсім сліз нема,
Так дивиться,так обнімає.
Неначе в світі,де зима
Лиш осінь свою зустрічає.
Я в руки вклала ій слова,
Закрила двері і не плачу.
А ж бачу-тут як тут журба.
І котиться зі сміху,скаче.
А ось і ти.Навіщо йшов,
Навіщо позбирав цілунки?
Ти вже чужу в душі знайшов.
Бо віддала я всі пакунки.
Тепер і ти мені ніхто,
Бо без кохання вже не милий.
Любов я вбила на всі сто,
Так забирай зайві хвилини
І йди де був,а я сама
Навчуся знову покохати.
Бо досі я тобі чужа,
Чужих не треба цілувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382905
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2012
автор: Відочка Вансель