На крилах листопадових униз,
Жовтавий лист летів немов лелека
І вітруган гонив його далеко,
Під шурхіт зачарованих реприз.
А сірі хмари – чайки в небесах,
Млином мололи промені червоні
І листя, як обрамлення в іконі,
Спадали вниз, як сльози на очах.
Безлистий терен в чорному кущі,
Набрав нектару в ягоди дозрілі,
Що від морозу стали зовсім спілі
Й помилися в холодному дощі.
Дерева і кущі неначе голі,
Лише калина одягла намисто,
Прощаються дерева з падолистом,
Чекають снігу в лісі і у полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382816
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2012
автор: Віталій Назарук