Ранок розсипав роси
По дитинства мого стежках,
А я пам’ятаю й досі,
Як бігала тут по казках.
В цих споришах і нині
Дитинства мого сліди.
Як мало треба людині
Для радості і журби.
Острів мого дитинства,
Встелений споришами,
Я відшукаю наосліп
Стежки, що ведуть до мами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382601
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2012
автор: Лариса L