А я тобі сьогодні віддала півнеба,
Але тобі як завжди його не треба.
В моїх долонях сім планет,несу й десяту,
А мою душу ти ведеш смутку на страту.
Ти некоханням розіпнеш мої долоні,
Хоч кращу в світі не знайдеш у своїй долі.
Сьогодні перший сніг,а ти не поцілуєш.
Я би за тебе всі світи,а ти не чуєш.
Я не просила покохай,тобі не мила,
Але тебе кохаю,знай,і я щаслива.
Інструкції я до життя завжди писала,
Я тобі дущу віддала,як взять-не знала.
Тобі в долоні покладу сьогодні сонце,
Бо тебе дуже я люблю.А ти в віконце
Для іншої квіти кладеш,про це я знаю.
Лиш кращу в світі не знайдеш.І хоч кохаю-
Тебе назавжди відпущу,щоб був щасливий,
Я тебе справді долюблю.А ти хвилини
До зустрічі все рахував,та не зі мною.
І не мене ти цілував.Та Бог з тобою.
По краю прірви завжди йшла,і все молилась.
У тобі долю я знайшла.Та помилилась.
Я тобі досі ще чужа?А поцілунки?
Мороз малює на душі сім візерунків.
На першому моя любов до тебе щира.
На другому моя душа тебе любила,
На третьому цілую я твоє все тіло,
А на четвертому тобі зізнаюсь сміло,
Що покохала я тебе,кохаю досі.
На пятому моя душа все щастя просить.
На шостому байдужість все до тла палила,
На сьомому я до небес тебе любила.
Ти не прийшов.А я тебе життя кохала,
Сім візеруночків тебе я цілувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382595
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.12.2012
автор: Відочка Вансель