Маніпуляція людьми – захоплююча гра,
Але я граю разом із командою піхоти,
Пішак на шахівниці з номером замість ім’я,
Завжди є чорними мої поламані народи.
Допоки жереб кинуто, а я лише сміюсь,
Коли десь поряд підпалили гарну хату,
Слов’яни у кайданах, у в’язниці Русь,
Велику за народження даємо плату.
Багату у садах, сплюндроване життя,
Нагайкою по спині б’ють в дідівські рани,
Розірвана, розрізнена б’ється сім’я,
За кістку хліба, що нам кинули тирани.
Ні, ранок не прийшов, це темрява в очах,
Одне сліпе, а інше вирвали до крові,
У серці поселили, виростили мені страх,
Щоб я до себе не відчув пошани і любові.
У змові всі, вони нас мають за тварин,
Для них ми рабська сила, ми невільні,
І на колінах кожен вільного народу син,
Ми є непотріб в цій системі божевільній.
Бій починається, нас убивають ще живих.
З’їдають серце на сніданок і вечерю,
На дошці в темряві війна, ніколи – мир,
Закриті нам до світла завжди двері.
Вже на папері, спалені мрії. За що?
Питаю я, навіщо ми даємо убивати,
Себе, своїх близьких? Хто відповідь знайшов,
Хто може зараз стіну розламати?
Ці ґрати, золоті лиш ззовні, всередині гній,
Він роз’їдає руки, мертві ми без пальців,
Язик не може говорити правду мій,
Привчили нас в брехні до танцю грацій.
Ця нація є хвора, тіло все болить,
У язвах ноги і вона не може встати,
Колись літала але зараз неміч її мить,
Сльозою плаче за дітей красива мати.
Ламати треба цей несправедливий стан речей,
Для чого все життя, коли ми всі в болоті,
Плюватись правдою чекаючи хороший день,
Лише єдині ми є кулаком свободи у народі.
Горді сини свободи, сонця, за батьків,
Наша дорога перемоги, справедливість,
Стежиною іти красивих чесних слів,
До дій і боротьби щоби були щасливі.
Посіяти на новій ниві колосистий хліб,
Зерно добра у серці кожної людини,
Ми тут господарі, це наш, і тільки наш цей світ,
Рідна земля де ми народжені святими.
4.12.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382461
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.12.2012
автор: КРІПАКОС