Я навчився прощатись навіки,
Невесела гірка наука,
Головою об стіну з розбігу,
Щоб в думках настала розруха.
Щоб в думках не зростали гадюки,
Не сичали в серці щоночі,
Щоби душу, мов падаль , два круки,
Не клювали жаданні очі.
Не клювали колишні надії,
Обгорілу дощенту душу,
Умертвити кохання і мрії,
Хоч не хочу, та видно мушу.
Хоч не хочу , та тільки повіки,
Не народять вже сльози журби,
Я навчився прощатись навіки,
Досконало, так само, як Ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.12.2012
автор: Федик Юрій Михайлович