Щастя повісили на цвях, як старий одяг,
Життя немов земля в ногах, холодний протяг,
Неначе попіл всі думки, забрав їх вітер,
Надію спопеляє спека в’януть квіти.
Любов примерзла крижана як лід холодна,
Краса не їла так давно, тому голодна,
І кожен день немає світла, темінь ночі,
Не бачу правди, хтось пісок насипав в очі.
Іти вперед, та сили сковані в кайдани,
Мед не солодкий, сіль пече, болючі рани,
Дорога, ця така вузька веде до лісу,
Співаю знову, я німий, погану пісню.
Навіщо все, коли нічого не відчую.
Сміюся радісно, невдачі лиш святкую.
Якщо вогонь, вбиває близько сонце з неба.
Душа втомилась, відлітала вже лелека.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382241
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.12.2012
автор: КРІПАКОС