Для того щоб сміятись над іншими,
потрібно навчитись сміятись над собою
Я чорний, пречорний ворон,
Сиджу у зеленому гаю,
Дівчат, що співають хором,
Скрізь гілля дерев споглядаю.
Дівчата співають дивно,
Ще мить, і досягнуть екстазу,
А я все крехчу противно,
Одну замусолену фразу.
Що в співі дівчата ріжуть,
Як хочуть, довершену мову,
І бачу, що тільки тішу,
Співачок,пташиним словом.
І навіть в місячній тиші,
В зірок мовчазному склепінні,
Мов вітер у вуха свище
Моє непотрібне уміння.
Я чорний, пречорний ворон,
І вмію одне лиш – крехтіти,
Хоч в кожного є свій гонор,
Та сонце одне в небі світить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381901
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.12.2012
автор: Федик Юрій Михайлович