Вплітається гомін зими в осінній день останній,
Іскриться паморозь сіда у красі первозданній.
Шолопається вітер у кущі принишклім калиновім,
Тьохкає серце, там образ твій очима вкарбований.
Пам’ять. Уява рве солодку муку - клич кохання.
Плекає думку, жебенять ніжні слова-послання.
Наріжний камінь - лезо ножа, на вістрі пусті вагання.
Очищення сльози. Волає душа - прагне пізнання.
30.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2012
автор: Валентина Ланевич