Скажу тобі по правді що почав писати прозу,
Почав читати, їсти м'ясо, гидку рибу,
Ти ще лишаєшся для мене чимось надзвичайним ніби,
У порівнянні : для торчка чергова довгождана доза.
Ти мій наркотик, не шукаю ще замінник,
Для чого, сплигнути з цього провалля в інше ?
Хотілося би думати що був для ліпший,
Ніж цей що зараз, та тобі цінніше цінник.
Мої страхи і сни лишають мене глузду,
У пам’яті карбують дошку як у плем’я Майя,
Я залишуся тут, бо це моя дорога, моя вовча зграя,
А ти біжи, біжи від почуттів своїх, як завжди …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381481
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2012
автор: Віктор Непомнящий