Лежу я в палаті,
Дивлюсь у вікно,
Як сонечко сходить поволі.
Чомусь із палати
Рідніше воно,
Є пастирем нашої долі.
Котися поволі,
Котись залюбки,
Велична багряная сила
Кохайте дівчаток
Своїх парубки,
Щоб кожна вам діток родила.
Щоб кожна розквітла
На ваших очах
Та щоб залишалась єдина.
Щоб міцно тримались
На ваших плечах
Сім’я та страждальна країна.
Дивуюсь я дуже
Отим парубкам,
Що п’ють і гуляють без міри.
І важко у грудях
Бентежним думкам
Волать, що ж то буде без віри?
На серці тривога.
Дивлюсь у вікно
Як сонечко котить поволі.
Чому так байдужо
Сідає воно,
А люди страждають від болю?
18.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381256
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.11.2012
автор: Дід Петро