І "Глухі до волань німого,
На душах - печать рабів..."
(Наталія Крісман, Почався Зворотній Відлік)
А, що - хіба світ цей милий
Колись виглядав інакше?
Не згадуйте тільки всує
Мені про Едемський сад…
Цей світ поважає силу
Було так і буде завше
Безсилля я не потребую,
Безсилля нас тягне назад.
Жалі полинові пити
Плекати душевні рани
І солодко власну нікчемність
Мов гній виставляти на люд?
Про долю нещасну нити,
Із вечора і до рання
І вірити в нескінченність
Проклятого роду іуд?
Е, ні, моя мила паство!
Від цього усього є ліки.
І ліки ті безвідмовні,
І ліки ці - сила душі.
Вона лиш нас виведе з рабства -
Не гнити ж нам в ньому довіку!
Хай славляться непогамовні,
Під силу їм все звершить!
Не надто багато тут треба.
По-перше, незламна віра
У сили свої безмежні,
По-друге, запас доброти.
З душі геть ледачість ганебну,
Забитість принизлово-сіру …
Нум, ліво- і правобережні -
То, може, пора б вже і йти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380715
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2012
автор: Валентин Бут