З-під копит іній! Десь удалині
Грудень мчить полями на баскім коні.
Розрізає простір льодяний мечем,
Морозцем проталу землю припече.
На річках – крига, у серцях – зима
Дотиком холодним душу обійма.
У вечірніх тінях бліднуть ліхтарі,
І луною пустки відгукнуть двори.
Заглядає туга у твоє вікно.
Зимно, срібно-біло витче полотно.
Та не варто, друже, нині сумувать –
До весни лишилось перезимувать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2012
автор: Тамара Шкіндер