Вітаю я тебе, осінній саде!
До тебе знову стежка завела.
А серденько хвилюється, бо раде,
Що пам"ять ту весну ще зберегла.
Ця тиша заглушає мені вуха,
І вірити не хочеться очам.
Але душа надіється і слуха
І молиться усім своїм богам.
І віра десь на краєчку сердечка.
Тихенько притаїлась і мовчить.
А, може, ти десь поряд, недалечко
І з"явишся тут поряд, у цю мить...
А осінь тихо йде..уже минає.
Пожовкле листя вже не шелестить.
І гіркий біль сердечко моє крає.
Лише калина може звеселить..
Візьму пучок червоної калини
І до грудей своїх я притулю.
Мої думки полинуть в ці хвилини
У край далекий, що боготворю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2012
автор: Н-А-Д-І-Я