Іду по полю навпростець

Іду  по  полю  навпростець

Іду  по  полю  навпростець,
Шумить  спіле  колосся,
Голубить  щоки  вітерець,
Розчісує  волосся.
Блакитне  небо,  синя  даль,
Кінця  йому  не  має.
Ласкаве  сонце,  наче  шаль,
За  плечі  обнімає.
Іду  по  травах,  по  житах,
Збиваю  срібні  роси.
Там  перепілка  –  ранній  птах
Мене  у  гості  просить.
І  жайворонок  в  небесах
Пісню  свою  кигиче.
Це  житнє  поле,  ця  краса
Мене  з  собою  кличе.
В  росі  лишаю  свіжий  слід,
Нехай  втомились  ноги.
Який  прекрасний  білий  світ
І  ця  свята  дорога.
А  завтра  буде  день  новий,
У  радості,  в  тривозі
Я  прошу  Бога:  Не  покинь
Мене  на  цій  дорозі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379812
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Надія Голіней