послухайте, послухайте, вітри
чому так щемно серце завмирає?
непереборним жаром від струни
у дотику, здіймаючись над нами
почуйте, потривожте, будьте поруч,
і може... вже замало буде снів,
але в обіймах вулиць тихий подив
у сторінках пропалених рядків
все, що було - згубилось мимоволі,
минуле з ароматом дежавю,
повтори згадок в пошуках нового...
немов наснилось, що його люблю
і листопадом, пошепки, під ранок,
його слова у променях надій
затримають на мить і як відрада:
люби мене, дурненька, бо я твій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379709
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: s o v a