Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379124
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА