Старе місто вже дивиться сни...
- Ти не спиш? - Ні не сплю. - Може вийдем?..
Третій місяць цієї весни...
- Скоро літо... Я зараз приїду...
- Дивне місце. Такий різний Львів...
А зірок скільки - глянь... Неймовірно...
Так куди ти мене привів?
- Аби разом, а де ми - все рівно...
Рахували до ранку квартали,
Та заснули в кімнаті одній.
Вона трохи раніше встала,
Та на вушко: Спасибі Тобі...
Розбудила? Вибач... - Нічого.
Йди до мене. Чого ти не спиш?
Ти вже випила кави смачної?
- Звісно, без неї куди ж...
Було тепло, я вдячна тобі.
Сонний Львів надзвичайно чарівний.
- Її слухав і думав собі:
така гарна... і так було дивно...
Щось всередині з ним говорило,
Щось казало йому: 'Поцілуй'...
- Ні, не можна, вона не просила...
Із середини знову: Цілуй...
- Взагалі я закохана в ночі,
Вони кращий для мене дарунок...
- Їх раптово зустрілися очі...
Тиша... Дотик... Вуста... поцілунок...
ночь 30-31.03.11
Copyright © Оля Тигра 2011 Все права защищены
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2012
автор: Оля Тигра