Хто винен в тім, що Мрія запізнилась ?
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
А потім розчинилась на вустах…
Бо ж як відчути плач калини в лузі ?
Як підказати ноти скрипалю?
І як донести без образ подрузі,
Що я її вже більше не люблю…
І як розповісти своїй коханій,
Що я до неї більше не прийду ?!…
Що відцвіли конвалії духмяні
У матері в тінистому саду...
Що не закрию від блаженства очі,
Не затремчу від поцілунків вуст...
Та не відчую дотиків дівочих
І не віддамся пестощам спокус...
Відсипались каштани в жовту осінь,
Позасинали сиві ясени…
Птахи летять кудись у срібну просинь
І щось кричать мені з височизни…
Хто ж винен в тім, що Мрія запізнилась ?!
Що заблукала в зоряних степах…
Неначе світле марево з’явилась,
І розчинилась смутком на вустах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377415
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2012
автор: Юрій Цюрик