Ти вирвала мене
зі свого серця.
Ти сама прищепила
листя
а тепер спалила.
І не оглядаєшся.
Нащо знущаєшся?
Чому залишаєшся?
ТИ боїшся бути самою?
Ти ввімкнула радіо на сто
і вісім.
А нам сьогодні кінець.
Всім.
А на дворі не дощ
і не грім.
А мій дім став таким
малим.
Я вростаю в сигаретний
дим.
Чужий.
В напівтемряв густій.
І не твій і вже не свій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377343
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Harmonika