Аерозоль закінчився, холодний день,
І воля як і прагнення до неї є примарні,
Цей алкоголь на вістрі спогадів пісень,
Старих як чай в прокуреній кав’ярні.
Всі парні літери, куди мені до них,
Я ні і так, на більше не спроможний,
У погляді серед речей давно німих,
Всесильний демон жертвою голодний.
Народний гнів, він їсть завжди вночі,
Йому принесли ще горнятко кави,
Так смачно хтось потріскує в печі,
І стіл заставлений об’їдками від правди.
Несправжній, та проте невпевнений і я,
Заледве думаю, коли ніхто не вірить,
Малюю на картині я лише одне ім’я,
На поясі вдягаю пояса з чужої шкіри.
Ми лицеміри, хоча хто зараз ніхто,
І забагато істини ніколи не буває,
Я протираю вкотре забруднилося вікно,
Лише у рай його відкрити забуваю.
12.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377310
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: КРІПАКОС