Коли будинки надягають білі шапки,
І сплять під білими ковдрами ліси,
Коли озера, як з маслом канапки, –
Я повертаюсь подумки у ті часи,
Коли ще відчувала смак свободи
І вірила – в житті все по плечу,
Коли ішла в ріку не знавши броду
Й не знавши чим за щастя заплачу...
Пройшли літа, а я іще шукаю
Незвіданого щастя, що п’янить...
Може, і права не маю, та чекаю
Й ніхто мене не зможе засудить... 31.01.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377038
Рубрика: Нарис
дата надходження 11.11.2012
автор: Яна Бім