Що з тобою сталося,
Чому ти стаєш стерв_ом ?
І мною прикриваєшся,
І моїми слабкими нервами.
Так я тебе ще кохаю,
Мене ще тягне до тебе,
Ти знаєш це - точно знаю,
Ти граєш на цьому, не треба …
У тебе зараз своє життя,
У мене свої потреби,
Ти викинула мене з буття,
Я ще раз кажу, не треба …
Не знаю що зараз коїться,
Чому ти стаєш стерв_ом ?
А згодом уже не попроситься,
З моїми слабкими то нервами.
Я вбив би усіх твоїх подружок,
У груди і дві контр в голову,
Я знищив би цей дурнуватий кружок
Свинцем або кованим оловом.
Вони твій тягар а не подвиги,
Це якір до шиї прив’язаний,
Що тягне до долу, лиш спогади ,
Це все що лишить вас пов’язаних …
Через роки, через помилки,
Прошу не ставай тільки ними,
Коли твої знайдуть недоліки
Вони залишаться німими.
Тому не ставай я тебе прошу,
На фото простою ти краща,
Я біль і ненависть в собі доношу,
Й нехай мені буде найважче …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377027
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Віктор Непомнящий