Здавалось би сонце ніколи не вийде вже знову,
і не шукатиме більше нестриманих потоків ночей,
з сумом сховавшись за обрій не промовить ні слова
і закине за хмари двотомний збірник огнистих ідей.
Здавалось би завжди ти грітимеш мої долоні,
цілуватимеш губи, потріскані у холодній імлі
збережеш у руці подаровану мною ікону,
яку залишиш навічно у провулках крихкої душі.
Здавалось би поруч, та це не те що було в очах
коли ми разом в унісон так нестримно мовчали,
а прихована суть не крилась в кривавих словах-
у тиші, коли ми над містом двоє змивались дощами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376689
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: kore