Зіщулені в покорі спини.
В них страх так глибоко засів
Бо тридцять третій,тридцять
сьомий і нині
У нашій пам’яті, жахливі ті роки.
Якби ж ланцюг той розірвався,
Що держить наші душі на гаку,
Забути б нам репресії, страждання,
Ми б збудували Україну не таку.
Та страх так міцно вріс у наші спини,
Що розрівнять не можем їх ніяк,
Не живемо, ми у покорі гинемо –
Талановиті й добрі – ми народ-бідняк
1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376358
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Надія Таршин