Вілена Аксену
Я б не повірила,що ти мене знайшов,
Невже ти справді так мене кохаєш?
О Боже мій!Як довго же ти йшов,
Ти скажеш,що мене не відпускаєш?
Тільки скажи-я море перейду,
Тільки скажи-я зможу і літати.
Я завтра не прийду.Я прилечу.
Щоби хоч раз тебе поцілувати.
З тобою і в пустелі б я жила,
З тобою хоч на острові,край світу.
І там найщасливішою була б.
Радію я зимі,радію літу.
Як дякувати Богу,скажи-як?
Мені молитись вдень,вночі і вранці?
Веселка в небі-це хороший знак.
А у селі в бабусі завтра танці.
Аксен Вілені
Тобі приготував дарунок я.
Ти не відмовиш.На коліна стану.
Від щастя із під ніг летить земля.
Молитись Богу я не перестану.
Та неприємність вразила мене.
Ішов до тебе-а її побачив.
Чому вона мені назустріч йшла?
Давно забув,за все,за все пробачив.
Віленочко,не бачив я тебе.
Колишню дівчину побачив і питає
Ця дівчина,чи добре в мене все.
А я кажу,що добре.Нехай знає.
І обнімає,і цілує знов.
Ну як не розуміє-поспішаю.
Зустрів у світі справжню я любов.
А я хвилини з нею тут втрачаю.
Затримався на декілька хвилин,
Прийшов в кафе,чекаю,не приходиш.
Скажи,Віленко-ну з яких причин
Моє серденько ти в могилу зводиш?
Я прочекав тебе годин десь шість,
Ти не прийшла.Ну що мені гадати?
І хто мені за тебе відповість?
Де ти живеш?І де тебе шукати?
Ми зустрічалися з тобою рік.
А ти не познайомила з батьками.
Тепер хвилина-цілий божий вік.
І плачу я і днями,і ночами.
Купив каблучку.Кинув.Не знайду.
Хотів,щоби дружиною ти стала.
Ти знаєш-цілий місяць я не сплю,
І де шукать?І як же ти пропала?
Вілена Аксену.
Підхожу-і стоїш ти не один.
Я думала спочатку-мені сниться.
Дізналася сьогодні-буде син.
Була би донька-ну яка різниця?
Хотіла розповісти я про все.
Дивлюся:квіти,дівчина щаслива.
Побачила-від щастя аж цвіте,
І я тебе за все,за все простила.
Ти не побачиш сина,як росте,
Як скаже мама, зробить перші кроки.
Я б віддала за мить оцю ну все.
Чому чоловіки такі жорстокі?
Ти ж клявся,що не лишуся сама.
Ти клявся-будем разом,ти не знаєш
Через які тортури я пройшла,
Коли не ти цілуєш,обнімаєш.
Він стане батьком,він все знав-
Чужа дитина.Бачить-не кохаю.
А він за мене би життя віддав.
Дружиною щоб стала.Я не знаю.
Погодитись?Мене завжди кохав.
Сказав,що стане батьком.Хоч не рідним.
А як мене сьогодні обнімав!
А як ночами плаче хлопець бідний!
Аксен Вілені
Тепер я зрозумів нарешті все!
Я бачив.як стояла з ним,чекала.
Що дурник цей до тебе підійде.
Скажи,Віленко,щоб тоді сказала?
Навіщо бігла ти за мною знов?
Щоби сказати-зрадила.Пробачиш?
Тепер я бачу всю твою любов.
І ти мене ніколи не побачиш.
Тобі погано?!Досі ще болить
За тебе серце.Що мені робити?
Ну як без тебе далі мені жить?
І зраду твою як мені простити?
Боже!Я бачу,що швидка летить.
Тебе забрали.Може-це пологи?
Лиш цілий день душа моя болить.
Як довезуть?Такі страшні дороги.
Навіщо ти бігла?Скажи мені?!
Хіба так можна у такому стані!?
О Боже!Боже!Дні такі сумні.
О Боже!І думки такі погані.
Ернест Аксену
Привіт.Привіт.Родився в тебе син,
Віленка вмерла при важких пологах.
Хоча він твій-не житиме один.
По різних ходимо дорогах.
Хотіла щось сказати.Цілував
Я перед смертю тільки її руки.
Ти хочеш,щоб дитину показав?
Якби хоч трохи бачив її муки!
Коли вона побачила тебе,
Їй стало так погано.Ти все бачив.
Але ця біль колись в душі мине.
За смерть її тебе я вже пробачив.
Твій син сьогодні йде у третій клас.
А ти б зрадів.У класі він найвищий.
Ти знай,що дуже добре все у нас.
І в світі він для мене найрідніший.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376205
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Відочка Вансель