Розчином крові її ридають сполохані хмари...
Стаї грачів зливаются низько з примарами.
Шкірястий подих свіжого дерева
Нового дому зі старими сходами на дах...
Під хмарами плавлюсь ковтаючи кров її.
Надто далеко
Думки не складаются в шафу.
Надто вибагливо
Шкіра жадає дотиків.
Надто чарівно
Ковтаеться кров її, сердцем.
Рими твої мені б вкрасти у осені
Скласти в кишеню і бігти від шелепів
Смороду град містових, колій
Трамвайних болотних сітей...
____________________________________________________________________
Рими твої найкоротший шлях до весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375395
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Алиса Кирова