Думки, підняті серед ночі,
Дзижчать, мов комарі, до ранку, -
Звитяжний день крильми тріпоче,
Міняє штори на фіранку...
Cвіт, поміж доброго та злого,
Відверто над всіма регоче:
Не дивина знайти дорогу! –
Свою стежину кожен топче...
Вітри ламають знову крони, -
В кутках щось темрява шепоче, -
У силі, чудодійній, дзвони
Слова посилюють пророчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375053
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.11.2012
автор: Люба Сухомлин