Дивився Бог,як в церкві люд стояв,
Як голови схиляв,коли хрестився.
І слухав,хто його про що питав,
Як хлопчик перед ним малий молився.
Вдивлявся він в ікони і просив,
Щоб Бог подарував здоров'я мамі.
Він Бога ще маленьким полюбив,
І спереду стояв в новому храмі.
-Ти не даруй мені машини,ні,
Ти не даруй корабликів великих.
Ти подаруй лиш мамі навесні
Здоров'я,щоб я зміг з нею ходити.
Ти бачиш-вона зовсім молода,
Ти бачиш-моя мама найгарніша.
Щоби мене до школи повела
Моя матуся в світі найрідніша.
І Ангел прилетів,його обняв,
Пообіцяв,що зробить все можливе.
Хлопчик слухняним бути обіцяв,
Молитись Богу кожноі хвилини.
Дивився Бог на хлопчика з небес,
І слухав всі його молитви щирі.
Він робить на землі стільки чудес.
Ну як відмовити малесенькій дитині?
(Я вірю в неможливе.В мене велике прохання до всіх,хто прочитає вірш.Мама хлопчика Андріяна.Якщо хтось прочитає мого вірша-побажайте хоча б подумки мамі хлопчика здоров'я.Світ можна змінити добротою.Навіть якщо буде щаслива в світі ще одна дитина-це дуже багато.Дякую від імені Костика.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374800
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: Відочка Вансель