Розділив своє серце
на рівно-тривкі половинки.
Став невільним у волі,
злочинцем у правді. Осліп.
Вкоротив собі віку
у віршах своїх неповторних,
з позаранку у втомі душевній
з'явився на світ.
Ти віддав своє небо,
що часом тебе рятувало.
Став безбожним і віру
продав, та на жаль, сатані.
Щоб дивитись на неї,
коли вже Вона засинає, -
недосяжно
ховаючись
знов
у стіні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2012
автор: Ліна Біла