Ти знаєш, я вів себе по дитячому,
Скиглив на долю і що зі мною було,
Я люблю тебе більше життя мого клятого,
Та все ж, я бажаю добра й тільки кращого ...
Я скиглив коли ти дивилась з під лоба,
Хотів тільки знати одне те: “Чому !”,
В мені народилась ненависть і злоба,
В якій як не вмру то один потону …
Я хотів би … Звичайно хотів би не мертвий,
Я ще живий і тому … І тому
Знайди ти собі щоб не був такий черствий
Як я, ну а я потихеньку піду …
Піду, я не знаю, можливо до болю, можливо до бога,
Я тихо піду,
До біса веде безліч смуг як дорога,
Й солодких з них більшість, кудись тай дойду,
По причалам як гавань в приливи відливи,
Тебе не стривожу, тобі я клянусь
Що скільки не вистачить хворої сили
Вином і тривогою не утоплюсь …
Я знаю просити прощення вже пізно,
Можливо ще рано, я пік не зловлю,
Та все ж я сумую й тебе зараз тісно
В обійми прижав би, й сказав: “I love U”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374610
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Віктор Непомнящий