Холодний вітер – біла заметіль
Гуляє парком і вкриває листя
А на моїх очах знову сіль
Ти відійшов з мого життя
Ні не помер – але і не живеш
Холодний вітер завиває в серці
Моєму – болю не має ніби меж
І вся природа на твоєму боці
Холодний листопад – остання ніч
Не забувай мене – та віч на віч
Ти не сказав мені- прощай, чому ?
Я ж вірила тобі лише одному
Ти знов ідеш – не втому річ
Пропала ця остання наша ніч
Й не втім печаль – що не твоя
Але що люблю лише тебе я
Кружляє сніг – останні він листочки
Покриє білим наче ковдра пухом
І розірве мости між нами на кусочки
Я знов взлечу упалим своїм духом
Не втім печаль що ти вже геть пішов
Й не в тому річ що я буду тепер одна
Не в тому річ що іншу ти собі знайшов
Але що я тебе всім серцем покохала
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2012
автор: Ruslan B.