Хмари вузлів нав’язали на гіллі
На згадку про нашу солодку зустріч.
Золоті цокотять у кишені , скніють,
До пальців довірливо туляться…
Знаєш, цей дощ особливий, дивний.
Парасолі наші скрегочуть зубами,
Цілують блискучу поверхню зливи,
Безпорадні дощини лізуть в рукава…
Негоду візьми за кінчики вушок,
Виведи з міста, з нашого місця!
Камінці у торбинці гуркнуть,
Теплі спогади озвуться... Мицю!
Плечі підставлять балкони та арки,
Під наполегливі руки дощу,
За комір, за пазуху - а то вже занадто -
Осінь ховає пальці. Холодні, ууууу…
Камінці у торбинці – морем пахнуть
Серцю хмари шепочуть свій біль
Жовтень складає зброю. Іншим разом…
А я край неба дощ переходжу в брід…
Знаєш, цей дощ особливий, обраний.
Останній у цьому сезоні. Вразливий,
Залежний від наших зустрічних поглядів,
Таких наскрізних, таких щасливих…
30.10.2012р.
фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.10.2012
автор: gala.vita