Я вийду з дому щоби йти
піти далеко, за край світу.
Щоб людям мене не знайти,
і щоби душу посвятити літу!
Бо люди злі, жорстокі егоїсти,
яким немає ні до кого діла.
Їм б зручно у маршрутці сісти,
і мріяти про скриті частини тіла.
Бо люди злі, жорстокі. Усі люди.
І я, і ти, і він... а ще його сусід.
Вони жорстокі з усіма й усюди,
бо в них у грудях тільки лід!
Піду щоб не бачити і не знати,
втечу від того, що пожирає суть.
Втечу, щоб більш нічого не відчути.
Втечу... Бо суспільство - то є ртуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374398
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2012
автор: Гуцол Оксана