Утопаючи в твоєму погляді
Я відчуваю тий запах горя.
Він покриває мене лавиною
Або ж палить хвилею моря.
Для серця тепер, як сонце мені
Те світло, що від посмішки лине.
І все раптом помирає в пітьмі,
І пітьма вже ось-ось тут загине.
Я ношу своє серце в кишені
Щоб часом його не згубити.
Воно ж совсім дике,шалене,
Та жаль його зараз ще вбити.
Хочу серцю я вуха пришити
Щоб почуло думки в голові:
" Він дивився не на тебе далеко,
Та й всміхавсь він геть не тобі".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374147
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2012
автор: Пегеша