Зорі холодні, ніч під ногами хрустить як під тиском гроби дерев’яні,
Картини природи стають гірко й дико в’ялими,
Листя опало і ми протягнули по нашим життям наче гранями
Лінію смерті роздутих сердець і розбитих мостів.
Ти не цілуй мене, з’їж мене , з’їж мене повністю !
Знищ мене вщент у однім бездоганнім бою,
Я завжди твій, так прийди й забери свій трофей напакований
АнТидепресантами болі і ... кавою ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373941
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Віктор Непомнящий