Берегти листи твої не буду,
В електронній пошті витру всі.
В них одні образи, пересуди
І проблеми лізуть звідусіль.
В них роками зморені стосунки
І брехнею пройдене життя.
Може то Господні є дарунки –
Каяття без права вороття.
Витре пам’ять щастя у нещасті,
Ту печать зі штампом у судьбі.
В небуття вже зустрічі нечасті
І не рідна я уже тобі.
І такі чужі для мене зорі,
Що з тобою рахували ми.
Я тікаю в ранки непрозорі
І прошу самотності – прийми.
Я себе тобою покарала,
Я брехню любов’ю обняла.
Та любові виявилось мало –
У польоту рівні два крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373939
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2012
автор: Тамара Васильєва