Край, де родивсь, я відчула сьогодні душею…
Глибоко в землю сягнуло коріння твоє.
Ти проростаєш у серці любов’ю моєю,
Хвиля кохання від тебе до мене приб’є.
Я просинаюсь і птахою лину до тебе,
Ти із- за хмар посилаєш проміння мені.
Спокій, а може тривога забилась у небі,
Хмари химерні здаються тепер осяйні.
Я пригортаюсь до тебе сумними дощами,
Ти не рахуєш свої позолочені дні.
Рівна дорога лягає у душах між нами,
Очі на жадану зустріч чекають сумні.
Сльози розлуки стікають по склу у вагоні,
Не приховати кохання зажурені дні.
Знову ступаю у будні без тебе солоні,
Ночі на довго наступлять самотні і злі.
Доля кермо своє викрутить мабуть не скоро,
Стишить ходу і на швидкість шалену нажме.
Нам же здається, що хвилі гойдають на морі.
Ми відчуваєм і бачим тепер головне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373330
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2012
автор: Тамара Васильєва