Я люблю маленькі міста,
За аномальні прояви туману як в Silent Hill-i,
Ти зараз живеш своїм життям,
А я своїм в самоті, і тільки шрами на тілі
Нагадують мені про те ким я був,
Про те ким я лишився і ким я стану,
У тебе свої пріоритети, свої димки і мрії про Стамбул,
А я й досі зализую свої гнилі покриті нікотином душевні рани ...
Я люблю маленькі міста,
За те що ми зустрілись з тобою в такому,
За невеликі готелі за містом з хрестами,
За те що наповнений болем, та все ж краще пустому,
Бродити по світу наче Ісус,
Бути бродягою з тату черепами,
З сережкою в вусі, в брові і руками
Доводити правду і болісну суть …
Та все ж я люблю маленькі міста,
І за те що ми зустрілись з тобою в такому,
І хоча ти живеш вже своїм життям,
Я своїм, в аномальнім тумані густому й сліпому …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2012
автор: Віктор Непомнящий