***

У  тих  садах,  де  ми  були  удвох,
Дерева  п’ють  своїм  корінням  вина,
Їх  тільки-но  зростив  іще  Пан  Бог,
Вони  ще  й  плоду  першого  не  винні.
У  тих  садах,  там  тихо,  як  у  снах,
Які  ледь-ледь  нашіптує  світання.
Там  кублиться  блакитноокий  птах,
І  перший  день  –  точнісінько  останній.
Там  невідомо,  що  таке  печаль.
Там  почуття  не  відкидають  тіней.
І  час  не  б’є  суху  свою  печать.  
Там  лиш  сади.  У  білому  цвітінні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372460
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2012
автор: Наталка Янушевич